Це багатосторінковий друкований вигляд цього розділу. Натисність щоб друкувати.

Повернутися до звичайного перегляду сторінки.

Навчальні посібники

У цьому розділі документації Kubernetes зібрані навчальні посібники. Навчальний посібник показує, як досягти мети, що більша за одне завдання. Зазвичай навчальний посібник має декілька розділів, кожен з яких містить певну послідовність дій. До ознайомлення з навчальними посібниками вам, можливо, знадобиться додати у закладки сторінку зі Стандартизованим глосарієм, щоб звертатися до неї пізніше.

Основи

Налаштування

Створення Podʼів

Застосунки без стану

Застосунки зі станом

Services

Безпека

Керування кластером

Що далі

Якщо ви хочете написати навчальний посібник, ознайомтеся зі сторінкою Типи вмісту сторінок, щоб дізнатися більше про тип сторінки навчального посібника.

1 - Привіт Minikube

Цей навчальний посібник показує, як запустити демонстраційний застосунок у Kubernetes за допомогою minikube. Навчальний посібник надає образ контейнера, який за допомогою NGINX повертає у відповідь усі отримані запити.

Цілі

  • Розгорнути демонстраційний застосунок у minikube.
  • Запустити застосунок.
  • Переглянути логи застосунку.

Перш ніж ви розпочнете

Цей навчальний посібник передбачає, що ви вже налаштували minikube. Інструкції щодо встановлення дивіться в Кроці 1 на сторінці minikube start.

Вам також потрібно встановити kubectl. Інструкції щодо встановлення дивіться в розділі Встановлення інструментів.

Створення кластера minikube

minikube start

Перевірка стану кластера minikube

Перевірте стан кластера minikube, щоб переконатися, що всі компоненти працюють.

minikube status

Вивід наведеної вище команди має показувати всі компоненти у стані Running або Configured, як у прикладі виводу нижче:

minikube
type: Control Plane
host: Running
kubelet: Running
apiserver: Running
kubeconfig: Configured

Відкриття інформаційної панелі

Відкрийте інформаційну панель Kubernetes. Це можна зробити двома різними способами:

Відкрийте новий термінал і виконайте:

# Запустіть новий термінал та залиште його працювати.
minikube dashboard

Тепер поверніться до термінала, де ви запустили minikube start.

Якщо ви не хочете, щоб minikube відкривав вебоглядач за вас, виконайте підкоманду dashboard з прапорцем --url. minikube виведе URL, який ви можете відкрити у вебоглядачі на свій вибір.

Відкрийте новий термінал і виконайте:

# Запустіть новий термінал та залиште його працювати.
minikube dashboard --url

Тепер ви можете скористатися цим URL і повернутися до термінала, де ви запустили minikube start.

Створення Deployment

Pod у Kubernetes — це група з одного або декількох контейнерів, що обʼєднані разом з метою адміністрування і роботи в мережі. У цьому навчальному посібнику Pod має лише один контейнер. Kubernetes Deployment перевіряє стан вашого Podʼа і перезапускає контейнер Podʼа, якщо контейнер перестає працювати. Створювати і масштабувати Podʼи рекомендується за допомогою Deploymentʼів.

  1. За допомогою команди kubectl create створіть Deployment, який керуватиме Podʼом. Pod запускає контейнер на основі наданого образу Docker.

    # Запустіть тестовий образ контейнера, який містить вебсервер
    kubectl create deployment hello-node --image=registry.k8s.io/e2e-test-images/agnhost:2.53 -- /agnhost netexec --http-port=8080
    
  2. Перегляньте інформацію про Deployment:

    kubectl get deployments
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    NAME         READY   UP-TO-DATE   AVAILABLE   AGE
    hello-node   1/1     1            1           1m
    

    (Може знадобитися деякий час, поки Pod стане доступним. Якщо ви бачите «0/1», спробуйте ще раз за кілька секунд.)

  3. Перегляньте інформацію про Pod:

    kubectl get pods
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    NAME                          READY     STATUS    RESTARTS   AGE
    hello-node-5f76cf6ccf-br9b5   1/1       Running   0          1m
    
  4. Перегляньте події кластера:

    kubectl get events
    
  5. Перегляньте конфігурацію kubectl:

    kubectl config view
    
  6. Перегляньте логи застосунку для контейнера в Podʼі (замініть імʼя Podʼа на те, яке ви отримали з kubectl get pods).

    kubectl logs hello-node-5f76cf6ccf-br9b5
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    I0911 09:19:26.677397       1 log.go:195] Started HTTP server on port 8080
    I0911 09:19:26.677586       1 log.go:195] Started UDP server on port  8081
    

Створення Service

Типово Pod доступний лише за внутрішньою IP-адресою в межах кластера Kubernetes. Для того, щоб контейнер hello-node став доступний за межами віртуальної мережі Kubernetes, Pod необхідно відкрити як Service Kubernetes.

  1. Відкрийте Pod для публічного доступу з інтернету за допомогою команди kubectl expose:

    kubectl expose deployment hello-node --type=LoadBalancer --port=8080
    

    Прапорець --type=LoadBalancer вказує, що ви хочете відкрити доступ до Service за межами кластера.

    Код застосунку в тестовому образі прослуховує лише TCP-порт 8080. Якби ви використали kubectl expose, щоб відкрити інший порт, клієнти не змогли б підʼєднатися до цього іншого порту.

  2. Перегляньте інформацію про створений вами Service:

    kubectl get services
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    NAME         TYPE           CLUSTER-IP      EXTERNAL-IP   PORT(S)          AGE
    hello-node   LoadBalancer   10.108.144.78   <pending>     8080:30369/TCP   21s
    kubernetes   ClusterIP      10.96.0.1       <none>        443/TCP          23m
    

    Для хмарних провайдерів, що підтримують балансувальники навантаження, для доступу до Service буде надано зовнішню IP-адресу. У minikube тип LoadBalancer робить Service доступним через команду minikube service.

  3. Виконайте наступну команду:

    minikube service hello-node
    

    Це відкриє вікно вебоглядача, яке обслуговує ваш застосунок і показує його відповідь.

Увімкнення надбудов

Інструмент minikube містить набір вбудованих надбудов, які можна увімкнути, вимкнути і відкрити в локальному середовищі Kubernetes.

  1. Перегляньте перелік наразі підтримуваних надбудов:

    minikube addons list
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    addon-manager: enabled
    dashboard: enabled
    default-storageclass: enabled
    efk: disabled
    freshpod: disabled
    gvisor: disabled
    helm-tiller: disabled
    ingress: disabled
    ingress-dns: disabled
    logviewer: disabled
    metrics-server: disabled
    nvidia-driver-installer: disabled
    nvidia-gpu-device-plugin: disabled
    registry: disabled
    registry-creds: disabled
    storage-provisioner: enabled
    storage-provisioner-gluster: disabled
    
  2. Увімкніть надбудову, наприклад metrics-server:

    minikube addons enable metrics-server
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    The 'metrics-server' addon is enabled
    
  3. Перегляньте Pod і Service, які ви створили, встановивши цю надбудову:

    kubectl get pod,svc -n kube-system
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    NAME                                        READY     STATUS    RESTARTS   AGE
    pod/coredns-5644d7b6d9-mh9ll                1/1       Running   0          34m
    pod/coredns-5644d7b6d9-pqd2t                1/1       Running   0          34m
    pod/metrics-server-67fb648c5                1/1       Running   0          26s
    pod/etcd-minikube                           1/1       Running   0          34m
    pod/influxdb-grafana-b29w8                  2/2       Running   0          26s
    pod/kube-addon-manager-minikube             1/1       Running   0          34m
    pod/kube-apiserver-minikube                 1/1       Running   0          34m
    pod/kube-controller-manager-minikube        1/1       Running   0          34m
    pod/kube-proxy-rnlps                        1/1       Running   0          34m
    pod/kube-scheduler-minikube                 1/1       Running   0          34m
    pod/storage-provisioner                     1/1       Running   0          34m
    
    NAME                           TYPE        CLUSTER-IP      EXTERNAL-IP   PORT(S)             AGE
    service/metrics-server         ClusterIP   10.96.241.45    <none>        80/TCP              26s
    service/kube-dns               ClusterIP   10.96.0.10      <none>        53/UDP,53/TCP       34m
    service/monitoring-grafana     NodePort    10.99.24.54     <none>        80:30002/TCP        26s
    service/monitoring-influxdb    ClusterIP   10.111.169.94   <none>        8083/TCP,8086/TCP   26s
    
  4. Перевірте вивід metrics-server:

    kubectl top pods
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    NAME                         CPU(cores)   MEMORY(bytes)
    hello-node-ccf4b9788-4jn97   1m           6Mi
    

    Якщо ви бачите таке повідомлення, зачекайте і спробуйте ще раз:

    error: Metrics API not available
    
  5. Вимкніть metrics-server:

    minikube addons disable metrics-server
    

    У виводі ви побачите подібну інформацію:

    metrics-server was successfully disabled
    

Очищення

Тепер ви можете видалити ресурси, які створили у вашому кластері:

kubectl delete service hello-node
kubectl delete deployment hello-node

Зупиніть кластер Minikube

minikube stop

За бажанням видаліть ВМ з Minikube:

# Необовʼязково
minikube delete

Якщо ви хочете знову використовувати minikube, щоб дізнатися більше про Kubernetes, видаляти його не потрібно.

Підсумки

На цій сторінці розглянуто основні аспекти створення та запуску кластера minikube. Тепер ви готові розгортати застосунки.

Що далі

2 - Ознайомлення з основами Kubernetes

Цілі

Цей посібник ознайомлює з основами системи оркестрування кластерів Kubernetes. Кожен модуль містить вступну інформацію про основні можливості та концепції Kubernetes, а також посібник, кроки якого ви можете виконувати самостійно.

За допомогою цих посібників ви дізнаєтесь:

  • Як розгорнути контейнеризований застосунок в кластері.
  • Як масштабувати Deployment.
  • Як оновити контейнеризований застосунок до нової версії програмного забезпечення.
  • Як налагодити контейнеризований застосунок.

Чим Kubernetes може бути корисний для вас?

З сучасними вебсервісами користувачі очікують доступності застосунків 24/7, а розробники прагнуть розгортати нові версії цих застосунків кілька разів на день. Контейнеризація допомагає пакувати програмне забезпечення для досягнення цих цілей, даючи змогу випускати й оновлювати застосунки без простою. Kubernetes допомагає забезпечити, щоб контейнеризовані застосунки працювали там і тоді, де й коли вам потрібно, і допомагає їм отримувати ресурси та інструменти, потрібні для роботи. Kubernetes — це готова до промислового використання платформа з відкритим кодом, створена на основі накопиченого Google досвіду оркестрування контейнерів у поєднанні з найкращими ідеями спільноти.

Модулі «Основи Kubernetes»

Що далі

2.1 - Створення кластера

Дізнайтесь про кластери Kubernetes та створіть простий кластер за допомогою Minikube.

2.1.1 - Використання Minikube для створення кластера

Цілі

  • Дізнайтесь, що таке кластер Kubernetes.
  • Дізнайтесь, що таке Minikube.
  • Запустіть кластер Kubernetes на вашому компʼютері.

Перш ніж ви розпочнете

Цей посібник передбачає, що ви вже встановили minikube. Інструкції зі встановлення див. у minikube start.

Примітка:

Виконуйте лише інструкції з кроку 1: Встановлення. Решту описано в цьому посібнику.

Вам також потрібно встановити kubectl. Інструкції зі встановлення див. у розділі Встановлення інструментів.

Команди оболонки в цьому посібнику використовують синтаксис оболонки POSIX, який підтримується стандартними оболонками у більшості систем Linux та macOS (наприклад, bash, zsh або sh). Користувачі Windows повинні використовувати оболонку, сумісну з POSIX, таку як Windows Subsystem for Linux (WSL) або Git Bash, щоб виконувати команди у наведеному вигляді. Команди, що використовують export, $() та подібні конструкції, не сумісні з PowerShell або командним рядком Windows.

Кластери Kubernetes

Kubernetes керує високодоступним кластером компʼютерів, зʼєднаних для роботи як єдине ціле. Абстракції в Kubernetes дозволяють розгортати контейнеризовані застосунки в кластері, не привʼязуючи їх до певних машин. Щоб скористатися цією новою моделлю розгортання, застосунки повинні бути упаковані таким чином, щоб відокремити їх від хостів: вони повинні бути контейнеризовані. Контейнеризовані застосунки є більш гнучкими та доступними, ніж у минулих моделях розгортання, коли застосунки встановлювалися безпосередньо на відповідні машини як пакунки, глибоко інтегровані в хост. Kubernetes автоматизує розподіл та планування контейнерів застосунків у кластері у більш ефективний спосіб. Kubernetes є платформою з відкритим кодом, готовою до промислового використання.

Кластер Kubernetes складається з двох типів ресурсів:

  • Панелі управління (Control Plane), що координує роботу кластера
  • Вузлів (Nodes) — робочих машин, на яких працюють застосунки

Схема кластера

Панель управління (Control Plane) відповідає за керування кластером. Вона координує всі процеси у вашому кластері, як-от планування застосунків, підтримання їх бажаного стану, масштабування застосунків і впровадження нових оновлень.

Вузол (Node) — це віртуальна машина або фізичний компʼютер, що виступає в ролі робочої машини в кластері Kubernetes. Кожен вузол має kubelet — агент для керування вузлом і взаємодії з панеллю управління Kubernetes. Також на вузлі мають бути інструменти для виконання операцій з контейнерами, як-от containerd або CRI-O. Поширена й підтримувана модель розгортання запускає компоненти панелі управління Kubernetes на виділених вузлах панелі управління.

Коли ви розгортаєте застосунки в Kubernetes, ви кажете панелі управління запустити контейнери застосунку. Панель управління планує запуск контейнерів на вузлах кластера. Компоненти рівня вузла, як-от kubelet, взаємодіють з панеллю управління через API Kubernetes, який надає панель управління. Кінцеві користувачі також можуть безпосередньо використовувати API Kubernetes для взаємодії з кластером.

Кластер Kubernetes можна розгорнути як на фізичних, так і на віртуальних машинах. Щоб розпочати розробку з Kubernetes, ви можете скористатися Minikube. Minikube — це спрощена реалізація Kubernetes, яка створює віртуальну машину на вашому локальному компʼютері та розгортає простий кластер, що містить лише один вузол. Minikube доступний для Linux, macOS і Windows. Minikube CLI надає основні операції початкового налаштування (bootstrapping) для роботи з кластером, зокрема start, stop, status і delete.

Створення кластера Minikube

Щоб запустити кластер Minikube:

minikube start

Щоб перевірити стан кластера:

minikube status

Повний покроковий приклад, зокрема розгортання вашого першого застосунку та ознайомлення з Kubernetes Dashboard, див. у посібнику Привіт Minikube.

Що далі

2.2 - Розгортання застосунку

2.2.1 - Використання kubectl для створення Deployment

Цілі

  • Дізнайтесь про Deployment застосунків.
  • Розгорніть свій перший застосунок у Kubernetes за допомогою kubectl.

Перш ніж ви розпочнете

Команди оболонки в цьому посібнику використовують синтаксис оболонки POSIX, який підтримується стандартними оболонками у більшості систем Linux та macOS (наприклад, bash, zsh або sh). Користувачі Windows повинні використовувати оболонку, сумісну з POSIX, таку як Windows Subsystem for Linux (WSL) або Git Bash, щоб виконувати команди у наведеному вигляді. Команди, що використовують export, $() та подібні конструкції, не сумісні з PowerShell або командним рядком Windows.

Deployment у Kubernetes

Коли у вас є запущений кластер Kubernetes, ви можете розгортати на ньому свої контейнеризовані застосунки. Для цього створіть Deployment Kubernetes. Deployment вказує Kubernetes, як створювати та оновлювати екземпляри вашого застосунку. Після створення Deployment панель управління Kubernetes планує запуск екземплярів застосунку, що входять до цього Deployment, на окремих вузлах кластера.

Коли екземпляри застосунку створено, контролер Deployment у Kubernetes безперервно стежить за ними. Якщо вузол, на якому працює екземпляр, вимикається або видаляється, контролер Deployment замінює екземпляр новим на іншому вузлі кластера. Це забезпечує механізм самовідновлення на випадок відмови машин або їх обслуговування.

До появи оркестрування для запуску застосунків часто використовували скрипти встановлення, але вони не давали змоги відновитися після відмови машини. Створюючи екземпляри застосунку й підтримуючи їх роботу на різних вузлах, Deployment у Kubernetes забезпечують принципово інший підхід до керування застосунками.

Розгортання вашого першого застосунку в Kubernetes

Ви можете створювати Deployment і керувати ним за допомогою інтерфейсу командного рядка Kubernetes — kubectl. kubectl використовує API Kubernetes для взаємодії з кластером. У цьому модулі ви вивчите найпоширеніші команди kubectl, потрібні для створення Deployment, які запускають ваші застосунки в кластері Kubernetes.

Коли ви створюєте Deployment, вам потрібно вказати образ контейнера вашого застосунку та кількість реплік, які ви хочете запустити. Згодом цю інформацію можна змінити, оновивши ваш Deployment; Модуль 5 і Модуль 6 цього курсу розповідають, як масштабувати та оновлювати ваші Deployment.

Для вашого першого Deployment ви використаєте застосунок hello-node, упакований у Docker-контейнер, який використовує NGINX, щоб повертати всі запити. (Якщо ви ще не пробували створити застосунок hello-node і розгорнути його в контейнері, можете спершу зробити це за інструкціями з посібника Привіт Minikube.)

Вам також потрібно встановити kubectl. Якщо його ще не встановлено, перейдіть на сторінку Встановлення інструментів.

Тепер, коли ви знаєте, що таке Deployment, розгорнімо наш перший застосунок!

Основи kubectl

Загальний формат команди kubectl: kubectl дія ресурс.

Команда виконує вказану дію (наприклад, create, describe або delete) над вказаним ресурсом (наприклад, node або deployment). Ви можете додати --help після підкоманди, щоб отримати додаткову інформацію про можливі параметри (наприклад, kubectl get nodes --help).

Перевірте, що kubectl налаштовано для роботи з вашим кластером, виконавши команду kubectl version.

Переконайтесь, що kubectl встановлено і ви можете бачити як версію клієнта, так і версію сервера.

Щоб переглянути вузли в кластері, виконайте команду kubectl get nodes.

Ви побачите доступні вузли. Пізніше Kubernetes вибере, де розгорнути наш застосунок, на основі ресурсів, доступних на вузлах.

Розгортання застосунку

Розгорнімо наш перший застосунок у Kubernetes за допомогою команди kubectl create deployment. Нам потрібно вказати назву Deployment і розташування образу застосунку (для образів, розміщених поза Docker Hub, вкажіть повну URL-адресу репозиторію).

kubectl create deployment kubernetes-bootcamp --image=gcr.io/google-samples/kubernetes-bootcamp:v1

Чудово! Ви щойно розгорнули свій перший застосунок, створивши Deployment. Під час цього виконано кілька дій:

  • пошук відповідного вузла, де може бути запущений екземпляр застосунку (у нас доступний лише 1 вузол)
  • планування запуску застосунку на цьому вузлі
  • налаштування кластера на перепланування екземпляра на новий вузол за потреби

Щоб переглянути ваші Deployment, скористайтеся командою kubectl get deployments:

kubectl get deployments

Ми бачимо, що є 1 Deployment, який запускає один екземпляр вашого застосунку. Екземпляр працює в контейнері на вашому вузлі.

Перегляд застосунку

Podʼи, які працюють у Kubernetes, працюють в ізольованій приватній мережі. Стандартно їх видно з інших Podʼів і Service у тому самому кластері Kubernetes, але не ззовні цієї мережі. Коли ми використовуємо kubectl, ми взаємодіємо з нашим застосунком через точку доступу API.

Інші способи відкрити доступ до вашого застосунку ззовні кластера Kubernetes ми розглянемо пізніше, у Модулі 4. Оскільки це базовий посібник, тут ми не пояснюємо докладно, що таке Pods, це буде розглянуто в подальших темах.

Команда kubectl proxy може створити проксі, який пересилатиме дані в приватну мережу, що охоплює весь кластер. Роботу проксі можна завершити, натиснувши Control-C, і під час роботи він нічого не виводить.

Для запуску проксі потрібно відкрити друге вікно термінала.

kubectl proxy

Проксі зʼєднує ваш хост із кластером Kubernetes. Він продовжує працювати у другому терміналі, тому виконуйте наведені нижче команди у початковому терміналі.

Ви можете побачити всі ці API, доступні через точку доступу проксі. Наприклад, ми можемо запитати версію напряму через API за допомогою команди curl:

curl http://localhost:8001/version

API-сервер автоматично створює для кожного Podʼа точку доступу на основі імені Podʼа, яка також доступна через проксі.

Спочатку нам потрібно отримати імʼя Podʼа, і ми збережемо його в змінній середовища POD_NAME.

export POD_NAME=$(kubectl get pods -o go-template --template '{{range .items}}{{.metadata.name}}{{"\n"}}{{end}}')
echo Name of the Pod: $POD_NAME

Ви можете отримати доступ до Podʼа через API за допомогою проксі, виконавши команду:

curl http://localhost:8001/api/v1/namespaces/default/pods/$POD_NAME:8080/proxy/

Щоб новий Deployment був доступний без використання проксі, потрібен Service, про який ідеться в Модулі 4.

Що далі

2.3 - Вивчення застосунку

2.4 - Відкриття доступу до застосунку за межами кластера

2.5 - Масштабування застосунку

2.6 - Оновлення застосунку

3 - Налаштування

4 - Stateless-застосунки

4.1 - Відкриття зовнішньої IP-адреси для доступу до застосунку в кластері

Ця сторінка показує, як створити обʼєкт Service у Kubernetes, який надає зовнішню IP-адресу.

Перш ніж ви розпочнете

  • Встановіть kubectl.
  • Використовуйте хмарного провайдера, такого як Google Kubernetes Engine або Amazon Web Services, щоб створити кластер Kubernetes. У цьому посібнику створюється зовнішній балансувальник навантаження, для якого потрібен хмарний провайдер.
  • Налаштуйте kubectl для взаємодії з вашим API-сервером Kubernetes. Інструкції див. у документації вашого хмарного провайдера.

Цілі

  • Запустіть пʼять екземплярів застосунку Hello World.
  • Створіть обʼєкт Service, який надає зовнішню IP-адресу.
  • Використовуйте обʼєкт Service для доступу до запущеного застосунку.

Створення Service для застосунку, що працює в пʼяти Podʼах

  1. Запустіть застосунок Hello World у вашому кластері:

    apiVersion: apps/v1
    kind: Deployment
    metadata:
      labels:
        app.kubernetes.io/name: load-balancer-example
      name: hello-world
    spec:
      replicas: 5
      selector:
        matchLabels:
          app.kubernetes.io/name: load-balancer-example
      template:
        metadata:
          labels:
            app.kubernetes.io/name: load-balancer-example
        spec:
          containers:
          - image: gcr.io/google-samples/hello-app:2.0
            name: hello-world
            ports:
            - containerPort: 8080
    
    kubectl apply -f https://k8s.io/examples/service/load-balancer-example.yaml
    

    Наведена вище команда створює Deployment і повʼязаний з ним ReplicaSet. ReplicaSet має пʼять Podʼів, у кожному з яких працює застосунок Hello World.

  2. Виведіть інформацію про Deployment:

    kubectl get deployments hello-world
    kubectl describe deployments hello-world
    
  3. Виведіть інформацію про обʼєкти ReplicaSet:

    kubectl get replicasets
    kubectl describe replicasets
    
  4. Створіть обʼєкт Service, який відкриває доступ до Deployment:

    kubectl expose deployment hello-world --type=LoadBalancer --name=my-service
    
  5. Виведіть інформацію про Service:

    kubectl get services my-service
    

    Вивід буде подібний до:

    NAME         TYPE           CLUSTER-IP     EXTERNAL-IP      PORT(S)    AGE
    my-service   LoadBalancer   10.3.245.137   104.198.205.71   8080/TCP   54s
    
  6. Виведіть детальну інформацію про Service:

    kubectl describe services my-service
    

    Вивід буде подібний до:

    Name:           my-service
    Namespace:      default
    Labels:         app.kubernetes.io/name=load-balancer-example
    Annotations:    <none>
    Selector:       app.kubernetes.io/name=load-balancer-example
    Type:           LoadBalancer
    IP:             10.3.245.137
    LoadBalancer Ingress:   104.198.205.71
    Port:           <unset> 8080/TCP
    NodePort:       <unset> 32377/TCP
    Endpoints:      10.0.0.6:8080,10.0.1.6:8080,10.0.1.7:8080 + 2 more...
    Session Affinity:   None
    Events:         <none>
    

    Занотуйте зовнішню IP-адресу (LoadBalancer Ingress), яку надає ваш Service. У цьому прикладі зовнішня IP-адреса — 104.198.205.71. Також занотуйте значення Port і NodePort. У цьому прикладі Port — 8080, а NodePort — 32377.

  7. У наведеному вище виводі видно, що Service має кілька точок доступу: 10.0.0.6:8080,10.0.1.6:8080,10.0.1.7:8080 + 2 more. Це внутрішні адреси Podʼів, у яких працює застосунок Hello World. Щоб переконатися, що це адреси Podʼів, введіть цю команду:

    kubectl get pods --output=wide
    

    Вивід буде подібний до:

    NAME                         ...  IP         NODE
    hello-world-2895499144-1jaz9 ...  10.0.1.6   gke-cluster-1-default-pool-e0b8d269-1afc
    hello-world-2895499144-2e5uh ...  10.0.1.8   gke-cluster-1-default-pool-e0b8d269-1afc
    hello-world-2895499144-9m4h1 ...  10.0.0.6   gke-cluster-1-default-pool-e0b8d269-5v7a
    hello-world-2895499144-o4z13 ...  10.0.1.7   gke-cluster-1-default-pool-e0b8d269-1afc
    hello-world-2895499144-segjf ...  10.0.2.5   gke-cluster-1-default-pool-e0b8d269-cpuc
    
  8. Використовуйте зовнішню IP-адресу (LoadBalancer Ingress) для доступу до застосунку Hello World:

    curl http://<external-ip>:<port>
    

    де <external-ip> — це зовнішня IP-адреса (LoadBalancer Ingress) вашого Service, а <port> — значення Port в описі вашого Service. Якщо ви використовуєте minikube, команда minikube service my-service автоматично відкриє застосунок Hello World у браузері.

    Відповідь на успішний запит — привітальне повідомлення:

    Hello, world!
    Version: 2.0.0
    Hostname: 0bd46b45f32f
    

Очищення

Щоб видалити Service, введіть цю команду:

kubectl delete services my-service

Щоб видалити Deployment, ReplicaSet і Podʼи, у яких працює застосунок Hello World, введіть цю команду:

kubectl delete deployment hello-world

Що далі

Дізнайтеся більше про підключення застосунків за допомогою Service. Спробуйте Розгортання канаркового релізу, щоб дізнатися, як безпечно тестувати нові версії застосунків у промисловому середовищі.

5 - Безпека

Безпека є важливою темою для більшості організацій і людей, які запускають кластери Kubernetes. Базовий список перевірки безпеки можна знайти в іншому місці документації Kubernetes.

Щоб дізнатися, як розгортати аспекти безпеки Kubernetes і керувати ними, ви можете пройти посібники з цього розділу.

5.1 - Застосування Стандартів безпеки Podʼів на рівні простору імен

Pod Security Admission — це контролер допуску, який застосовує Стандарти безпеки Podʼів під час створення Podʼів. Ця можливість загальнодоступна (GA) з v1.25. У цьому посібнику ви примусово застосуєте Стандарт безпеки Podʼів baseline, по одному простору імен за раз.

Ви також можете застосувати Стандарти безпеки Podʼів одразу до кількох просторів імен на рівні кластера. Інструкції див. у розділі Застосування Стандартів безпеки Podʼів на рівні кластера.

Перш ніж ви розпочнете

Встановіть на свою робочу станцію:

Створення кластера

  1. Створіть кластер kind так:

    kind create cluster --name psa-ns-level
    

    Вивід буде подібний до цього:

    Creating cluster "psa-ns-level" ...
     ✓ Ensuring node image (kindest/node:v1.37.0) 🖼
     ✓ Preparing nodes 📦
     ✓ Writing configuration 📜
     ✓ Starting control-plane 🕹️
     ✓ Installing CNI 🔌
     ✓ Installing StorageClass 💾
    Set kubectl context to "kind-psa-ns-level"
    You can now use your cluster with:
    
    kubectl cluster-info --context kind-psa-ns-level
    
    Not sure what to do next? 😅  Check out https://kind.sigs.k8s.io/docs/user/quick-start/
    
  2. Встановіть контекст kubectl для нового кластера:

    kubectl cluster-info --context kind-psa-ns-level
    

    Вивід буде подібний до цього:

    Kubernetes control plane is running at https://127.0.0.1:50996
    CoreDNS is running at https://127.0.0.1:50996/api/v1/namespaces/kube-system/services/kube-dns:dns/proxy
    
    To further debug and diagnose cluster problems, use 'kubectl cluster-info dump'.
    

Створення простору імен

Створіть новий простір імен з назвою example:

kubectl create ns example

Вивід буде подібний до цього:

namespace/example created

Увімкнення перевірки Стандартів безпеки Podʼів для цього простору імен

  1. Увімкніть Стандарти безпеки Podʼів у цьому просторі імен за допомогою міток, які підтримує вбудований Pod Security Admission. На цьому кроці ви налаштуєте перевірку, яка попереджатиме про Podʼи, що не відповідають останній версії стандарту безпеки Podʼів baseline.

    kubectl label --overwrite ns example \
       pod-security.kubernetes.io/warn=baseline \
       pod-security.kubernetes.io/warn-version=latest
    
  2. Ви можете налаштувати кілька перевірок стандартів безпеки Podʼів для будь-якого простору імен за допомогою міток. Ця команда застосовуватиме (enforce) Стандарт безпеки Podʼів baseline, а для Стандартів безпеки Podʼів restricted за останньою версією (стандартне значення) виконуватиме warn і audit

    kubectl label --overwrite ns example \
      pod-security.kubernetes.io/enforce=baseline \
      pod-security.kubernetes.io/enforce-version=latest \
      pod-security.kubernetes.io/warn=restricted \
      pod-security.kubernetes.io/warn-version=latest \
      pod-security.kubernetes.io/audit=restricted \
      pod-security.kubernetes.io/audit-version=latest
    

Перевірка примусового застосування Стандарту безпеки Podʼів

  1. Створіть Pod рівня baseline у просторі імен example:

    kubectl apply -n example -f https://k8s.io/examples/security/example-baseline-pod.yaml
    

    Pod запускається успішно; вивід містить попередження. Наприклад:

    Warning: would violate PodSecurity "restricted:latest": allowPrivilegeEscalation != false (container "nginx" must set securityContext.allowPrivilegeEscalation=false), unrestricted capabilities (container "nginx" must set securityContext.capabilities.drop=["ALL"]), runAsNonRoot != true (pod or container "nginx" must set securityContext.runAsNonRoot=true), seccompProfile (pod or container "nginx" must set securityContext.seccompProfile.type to "RuntimeDefault" or "Localhost")
    pod/nginx created
    
  2. Створіть Pod рівня baseline у просторі імен default:

    kubectl apply -n default -f https://k8s.io/examples/security/example-baseline-pod.yaml
    

    Вивід буде подібний до такого:

    pod/nginx created
    

Налаштування примусового застосування Стандартів безпеки Podʼів і попереджень застосовано лише до простору імен example. Ви могли б створити такий самий Pod у просторі імен default без жодних попереджень.

Очищення

Тепер видаліть кластер, який ви створили вище, виконавши цю команду:

kind delete cluster --name psa-ns-level

Що далі

6 - Застосунки зі станом

6.1 - Приклад: Розгортання WordPress та MySQL з постійними томами

У цьому посібнику ви дізнаєтеся, як розгорнути сайт WordPress та базу даних MySQL за допомогою Minikube. Обидва застосунки використовують PersistentVolumes та PersistentVolumeClaims для зберігання даних.

PersistentVolume (PV) — це частина сховища в кластері, яку вручну надав адміністратор або динамічно надав Kubernetes за допомогою StorageClass. PersistentVolumeClaim (PVC) — це запит користувача на сховище, який може бути задоволений за допомогою PV. PersistentVolume і PersistentVolumeClaim не залежать від життєвого циклу Podʼів і зберігають дані під час перезапуску, перепланування та навіть видалення Podʼів.

Цілі

  • Створення PersistentVolumeClaim і PersistentVolume
  • Створення kustomization.yaml з
    • генератором Secret
    • конфігураціями ресурсів MySQL
    • конфігураціями ресурсів WordPress
  • Застосування теки kustomization за допомогою kubectl apply -k ./
  • Очищення

Перш ніж ви розпочнете

Вам треба мати кластер Kubernetes, а також інструмент командного рядка kubectl має бути налаштований для роботи з вашим кластером. Рекомендується виконувати ці настанови у кластері, що має щонайменше два вузли, які не виконують роль вузлів управління. Якщо у вас немає кластера, ви можете створити його, за допомогою minikube або використовувати одну з цих пісочниць:

Для перевірки версії введіть kubectl version.

Наведений на цій сторінці приклад працює з kubectl версії 1.27 і вище.

Завантажте такі файли конфігурації:

  1. mysql-deployment.yaml

  2. wordpress-deployment.yaml

Створення PersistentVolumeClaim і PersistentVolume

Кожному з MySQL і Wordpress потрібен PersistentVolume для зберігання даних. Їхні PersistentVolumeClaim буде створено на етапі розгортання.

У багатьох кластерних середовищах встановлено стандартний StorageClass. Якщо StorageClass не вказано в PersistentVolumeClaim, натомість використовується стандартний StorageClass кластера.

Коли створюється PersistentVolumeClaim, PersistentVolume динамічно надається на основі конфігурації StorageClass.

Створення файлу kustomization.yaml

Додавання генератора Secret

Secret — це обʼєкт, який зберігає чутливі дані, такі як паролі або ключі. Починаючи з версії 1.14, kubectl підтримує керування обʼєктами Kubernetes за допомогою файлу kustomization. Ви можете створити Secret за допомогою генераторів у файлі kustomization.yaml.

Додайте генератор Secret у файл kustomization.yaml за допомогою цієї команди. Вам потрібно буде замінити YOUR_PASSWORD на пароль, який ви хочете використовувати.

cat <<EOF >./kustomization.yaml
secretGenerator:
- name: mysql-pass
  literals:
  - password=YOUR_PASSWORD
EOF

Додавання конфігурацій ресурсів для MySQL і WordPress

Наведений нижче маніфест описує одноекземплярний Deployment MySQL. Контейнер MySQL монтує PersistentVolume у /var/lib/mysql. Змінна середовища MYSQL_ROOT_PASSWORD задає пароль бази даних із Secret.

apiVersion: v1
kind: Service
metadata:
  name: wordpress-mysql
  labels:
    app: wordpress
spec:
  ports:
    - port: 3306
  selector:
    app: wordpress
    tier: mysql
  clusterIP: None
---
apiVersion: v1
kind: PersistentVolumeClaim
metadata:
  name: mysql-pv-claim
  labels:
    app: wordpress
spec:
  accessModes:
    - ReadWriteOnce
  resources:
    requests:
      storage: 20Gi
---
apiVersion: apps/v1
kind: Deployment
metadata:
  name: wordpress-mysql
  labels:
    app: wordpress
spec:
  selector:
    matchLabels:
      app: wordpress
      tier: mysql
  strategy:
    type: Recreate
  template:
    metadata:
      labels:
        app: wordpress
        tier: mysql
    spec:
      containers:
      - image: mysql:8.0
        name: mysql
        env:
        - name: MYSQL_ROOT_PASSWORD
          valueFrom:
            secretKeyRef:
              name: mysql-pass
              key: password
        - name: MYSQL_DATABASE
          value: wordpress
        - name: MYSQL_USER
          value: wordpress
        - name: MYSQL_PASSWORD
          valueFrom:
            secretKeyRef:
              name: mysql-pass
              key: password
        ports:
        - containerPort: 3306
          name: mysql
        volumeMounts:
        - name: mysql-persistent-storage
          mountPath: /var/lib/mysql
      volumes:
      - name: mysql-persistent-storage
        persistentVolumeClaim:
          claimName: mysql-pv-claim

Наведений нижче маніфест описує одноекземплярний Deployment WordPress. Контейнер WordPress монтує PersistentVolume у /var/www/html для файлів даних вебсайту. Змінна середовища WORDPRESS_DB_HOST задає імʼя Service MySQL, визначеного вище, і WordPress звертатиметься до бази даних через цей Service. Змінна середовища WORDPRESS_DB_PASSWORD задає пароль бази даних із Secret, згенерованого kustomize.

apiVersion: v1
kind: Service
metadata:
  name: wordpress
  labels:
    app: wordpress
spec:
  ports:
    - port: 80
  selector:
    app: wordpress
    tier: frontend
  type: LoadBalancer
---
apiVersion: v1
kind: PersistentVolumeClaim
metadata:
  name: wp-pv-claim
  labels:
    app: wordpress
spec:
  accessModes:
    - ReadWriteOnce
  resources:
    requests:
      storage: 20Gi
---
apiVersion: apps/v1
kind: Deployment
metadata:
  name: wordpress
  labels:
    app: wordpress
spec:
  selector:
    matchLabels:
      app: wordpress
      tier: frontend
  strategy:
    type: Recreate
  template:
    metadata:
      labels:
        app: wordpress
        tier: frontend
    spec:
      containers:
      - image: wordpress:6.2.1-apache
        name: wordpress
        env:
        - name: WORDPRESS_DB_HOST
          value: wordpress-mysql
        - name: WORDPRESS_DB_PASSWORD
          valueFrom:
            secretKeyRef:
              name: mysql-pass
              key: password
        - name: WORDPRESS_DB_USER
          value: wordpress
        ports:
        - containerPort: 80
          name: wordpress
        volumeMounts:
        - name: wordpress-persistent-storage
          mountPath: /var/www/html
      volumes:
      - name: wordpress-persistent-storage
        persistentVolumeClaim:
          claimName: wp-pv-claim
  1. Завантажте файл конфігурації Deployment MySQL.

    curl -LO https://k8s.io/examples/application/wordpress/mysql-deployment.yaml
    
  2. Завантажте файл конфігурації WordPress.

    curl -LO https://k8s.io/examples/application/wordpress/wordpress-deployment.yaml
    
  3. Додайте їх до файлу kustomization.yaml.

    cat <<EOF >>./kustomization.yaml
    resources:
      - mysql-deployment.yaml
      - wordpress-deployment.yaml
    EOF
    

Застосування та перевірка

Файл kustomization.yaml містить всі ресурси для розгортання сайту WordPress та бази даних MySQL. Ви можете застосувати цю теку командою

kubectl apply -k ./

Тепер ви можете перевірити, що всі обʼєкти існують.

  1. Перевірте, що Secret існує, виконавши цю команду:

    kubectl get secrets
    

    Відповідь має бути подібною до цієї:

    NAME                    TYPE                                  DATA   AGE
    mysql-pass-c57bb4t7mf   Opaque                                1      9s
    
  2. Перевірте, що PersistentVolume було динамічно надано.

    kubectl get pvc
    

    Відповідь має бути подібною до цієї:

    NAME             STATUS    VOLUME                                     CAPACITY   ACCESS MODES   STORAGECLASS       AGE
    mysql-pv-claim   Bound     pvc-8cbd7b2e-4044-11e9-b2bb-42010a800002   20Gi       RWO            standard           77s
    wp-pv-claim      Bound     pvc-8cd0df54-4044-11e9-b2bb-42010a800002   20Gi       RWO            standard           77s
    
  3. Перевірте, що Pod працює, виконавши цю команду:

    kubectl get pods
    

    Відповідь має бути подібною до цієї:

    NAME                               READY     STATUS    RESTARTS   AGE
    wordpress-mysql-1894417608-x5dzt   1/1       Running   0          40s
    
  4. Перевірте, що Service працює, виконавши цю команду:

    kubectl get services wordpress
    

    Відповідь має бути подібною до цієї:

    NAME        TYPE            CLUSTER-IP   EXTERNAL-IP   PORT(S)        AGE
    wordpress   LoadBalancer    10.0.0.89    <pending>     80:32406/TCP   4m
    
  5. Виконайте цю команду, щоб отримати IP-адресу Service WordPress:

    minikube service wordpress --url
    

    Відповідь має бути подібною до цієї:

    http://1.2.3.4:32406
    
  6. Скопіюйте IP-адресу та відкрийте сторінку в браузері, щоб переглянути свій сайт.

    Ви повинні побачити сторінку налаштування WordPress, схожу на знімок екрана нижче.

    wordpress-init

Очищення

  1. Виконайте цю команду, щоб видалити ваш Secret, Deployment, Service і PersistentVolumeClaim:

    kubectl delete -k ./
    

Що далі

7 - Керування кластером

7.1 - Налаштування своп-памʼяті на вузлах Kubernetes

Ця сторінка містить приклад того, як виділити та налаштувати своп-памʼять на вузлі Kubernetes за допомогою kubeadm.

Цілі

  • Виділити своп-памʼять на вузлі Kubernetes за допомогою kubeadm.
  • Навчитися налаштовувати як зашифрований, так і незашифрований своп.
  • Навчитися вмикати своп під час завантаження системи.

Перш ніж ви розпочнете

Вам треба мати кластер Kubernetes, а також інструмент командного рядка kubectl має бути налаштований для роботи з вашим кластером. Рекомендується виконувати ці настанови у кластері, що має щонайменше два вузли, які не виконують роль вузлів управління. Якщо у вас немає кластера, ви можете створити його, за допомогою minikube або використовувати одну з цих пісочниць:

Версія вашого Kubernetes сервера має бути не старішою ніж 1.33.

Для перевірки версії введіть kubectl version.

Вам потрібен принаймні один робочий вузол у кластері, який має працювати під керуванням операційної системи Linux. Для цього прикладу потрібно встановити інструмент kubeadm, дотримуючись кроків, описаних в інструкції зі встановлення kubeadm.

На кожному робочому вузлі, де ви будете налаштовувати своп, потрібні такі утиліти:

  • fallocate

  • mkswap

  • swapon

  • Для зашифрованого свопу (рекомендовано) вам також потрібен:

  • cryptsetup

Встановлення кластера з підтримкою свопу через kubeadm

Створення своп-файлу та активація свопу

Якщо своп не увімкнено, його потрібно виділити на вузлі. У розділах нижче показано, як створити 4 ГіБ свопу як у зашифрованому, так і в незашифрованому варіанті.

Зашифрований своп-файл можна налаштувати так. Зверніть увагу, що в цьому прикладі використовується виконуваний файл cryptsetup (доступний у більшості дистрибутивів Linux).

# Виділення місця та обмеження доступу
fallocate --length 4GiB /swapfile
chmod 600 /swapfile

# Створення зашифрованого пристрою на основі виділеного місця
cryptsetup --type plain --cipher aes-xts-plain64 --key-size 256 -d /dev/urandom open /swapfile cryptswap

# Форматування простору свопу
mkswap /dev/mapper/cryptswap

# Активація свопу для підкачки
swapon /dev/mapper/cryptswap

Незашифрований своп-файл можна налаштувати так.

# Виділення місця та обмеження доступу
fallocate --length 4GiB /swapfile
chmod 600 /swapfile

# Форматування простору свопу
mkswap /swapfile

# Активація свопу для підкачки
swapon /swapfile

Перевірка, що своп увімкнено

Перевірити, чи своп увімкнено, можна за допомогою команд swapon -s або free.

За допомогою swapon -s:

Filename       Type		Size		Used		Priority
/dev/dm-0      partition 	4194300		0		-2

За допомогою free -h:

               total        used        free      shared  buff/cache   available
Mem:           3.8Gi       1.3Gi       249Mi        25Mi       2.5Gi       2.5Gi
Swap:          4.0Gi          0B       4.0Gi

Увімкнення свопу під час завантаження

Після налаштування свопу, щоб своп-файл запускався під час завантаження, зазвичай або налаштовують юніт systemd для активації (зашифрованого) свопу, або додають у /etc/fstab рядок, подібний до /swapfile swap swap defaults 0 0.

Використання systemd для активації свопу дає змогу системі відкласти запуск kubelet, доки своп не стане доступним, якщо ви хочете це забезпечити. Так само systemd дає змогу серверу тримати своп активним, доки kubelet (і, зазвичай, ваше середовище виконання контейнерів) не завершать роботу.

Налаштування kubelet

Після ввімкнення свопу на вузлі потрібно налаштувати kubelet на його використання. Вам потрібно вибрати поведінку свопу для цього вузла. У цьому посібнику ви налаштуєте поведінку LimitedSwap.

Знайдіть і відредагуйте файл конфігурації kubelet, а також:

  • встановіть failSwapOn у false
  • встановіть memorySwap.swapBehavior у LimitedSwap
 # цей фрагмент додається у файл конфігурації kubelet
 failSwapOn: false
 memorySwap:
     swapBehavior: LimitedSwap

Щоб ці налаштування набули чинності, потрібно перезапустити kubelet. Зазвичай це робиться за допомогою команди:

systemctl restart kubelet.service

Тепер kubelet має бути у справному стані, і ви можете запускати Podʼи, які за потреби використовують своп-памʼять.

8 - Services

8.1 - Дослідження поведінки завершення роботи для Podʼів та їх точок доступу

Коли ви підʼєднали свій застосунок до Service, дотримуючись кроків, схожих на ті, що описані в Підключення застосунків за допомогою Service, у вас є реплікований застосунок, який постійно працює і доступний у мережі. Цей посібник допоможе вам розглянути процес завершення роботи Podʼів і дослідити способи реалізації коректного завершення зʼєднань (connection draining).

Процес завершення роботи для Podʼів та їх точок доступу

Часто виникають випадки, коли потрібно завершити роботу Podʼа — чи то для оновлення, чи то для зменшення масштабу. Для поліпшення доступності застосунку може бути важливо реалізувати належне завершення активних зʼєднань (draining).

У цьому посібнику пояснюється процес завершення роботи Podʼа у звʼязку з відповідним станом і видаленням точки доступу на прикладі простого вебсервера nginx.

Приклад процесу з завершенням роботи точки доступу

Нижче наведено приклад процесу, описаного в документі Завершення роботи Podʼів.

Припустімо, у вас є Deployment з однією реплікою nginx (просто для демонстрації) та Service:

apiVersion: apps/v1
kind: Deployment
metadata:
  name: nginx-deployment
  labels:
    app: nginx
spec:
  replicas: 1
  selector:
    matchLabels:
      app: nginx
  template:
    metadata:
      labels:
        app: nginx
    spec:
      terminationGracePeriodSeconds: 120 # extra long grace period
      containers:
      - name: nginx
        image: nginx:latest
        ports:
        - containerPort: 80
        lifecycle:
          preStop:
            # Real life termination may take any time up to terminationGracePeriodSeconds.
            # In this example - just hang around for at least the duration of terminationGracePeriodSeconds,
            # at 120 seconds container will be forcibly terminated.
            # Note, all this time nginx will keep processing requests.
            sleep: 180
apiVersion: v1
kind: Service
metadata:
  name: nginx-service
spec:
  selector:
    app: nginx
  ports:
    - protocol: TCP
      port: 80
      targetPort: 80

Тепер створіть Pod Deployment і Service за допомогою наведених вище файлів:

kubectl apply -f pod-with-graceful-termination.yaml
kubectl apply -f explore-graceful-termination-nginx.yaml

Коли Pod і Service запрацюють, ви можете отримати назви всіх повʼязаних EndpointSlice:

kubectl get endpointslice

Вивід подібний до цього:

NAME                  ADDRESSTYPE   PORTS   ENDPOINTS                 AGE
nginx-service-6tjbr   IPv4          80      10.12.1.199,10.12.1.201   22m

Ви можете переглянути його статус і переконатися, що зареєстровано одну точку доступу:

kubectl get endpointslices -o json -l kubernetes.io/service-name=nginx-service

Вивід подібний до цього:

{
    "addressType": "IPv4",
    "apiVersion": "discovery.k8s.io/v1",
    "endpoints": [
        {
            "addresses": [
                "10.12.1.201"
            ],
            "conditions": {
                "ready": true,
                "serving": true,
                "terminating": false

Тепер завершімо роботу Podʼа й перевіримо, що Pod завершується з дотриманням налаштованого пільгового періоду завершення роботи:

kubectl delete pod nginx-deployment-7768647bf9-b4b9s

Усі Podʼи:

kubectl get pods

Вивід подібний до цього:

NAME                                READY   STATUS        RESTARTS      AGE
nginx-deployment-7768647bf9-b4b9s   1/1     Terminating   0             4m1s
nginx-deployment-7768647bf9-rkxlw   1/1     Running       0             8s

Ви бачите, що новий Pod заплановано.

Поки для нового Podʼа створюється нова точка доступу, стара точка доступу все ще існує у стані завершення роботи:

kubectl get endpointslice -o json nginx-service-6tjbr

Вивід подібний до цього:

{
    "addressType": "IPv4",
    "apiVersion": "discovery.k8s.io/v1",
    "endpoints": [
        {
            "addresses": [
                "10.12.1.201"
            ],
            "conditions": {
                "ready": false,
                "serving": true,
                "terminating": true
            },
            "nodeName": "gke-main-default-pool-dca1511c-d17b",
            "targetRef": {
                "kind": "Pod",
                "name": "nginx-deployment-7768647bf9-b4b9s",
                "namespace": "default",
                "uid": "66fa831c-7eb2-407f-bd2c-f96dfe841478"
            },
            "zone": "us-central1-c"
        },
        {
            "addresses": [
                "10.12.1.202"
            ],
            "conditions": {
                "ready": true,
                "serving": true,
                "terminating": false
            },
            "nodeName": "gke-main-default-pool-dca1511c-d17b",
            "targetRef": {
                "kind": "Pod",
                "name": "nginx-deployment-7768647bf9-rkxlw",
                "namespace": "default",
                "uid": "722b1cbe-dcd7-4ed4-8928-4a4d0e2bbe35"
            },
            "zone": "us-central1-c"

Це дозволяє застосункам повідомляти свій стан під час завершення роботи, а клієнтам (таким як балансувальники навантаження) — реалізувати завершення зʼєднань (connection draining). Ці клієнти можуть виявляти точки доступу, що завершують роботу, і застосовувати до них спеціальну логіку.

У Kubernetes точки доступу, які завершують роботу, завжди мають статус ready, встановлений у false. Це потрібно для зворотної сумісності, щоб наявні балансувальники навантаження не використовували їх для звичайного трафіку. Якщо потрібно завершувати обробку трафіку (draining) на Podʼі, що завершує роботу, фактичну готовність можна перевірити за умовою serving.

Коли Pod видаляється, стару точку доступу також буде видалено.

Що далі